Панельна дискусія: «Національна ідентичність: сила всередині нас?» (співорганізатор - Програма розвитку ООН в Україні)

Передісторія

З початком повномасштабної війни, спричиненої збройною агресію Росії, національна ідентичність України стала важливим джерелом суспільної стійкості. Екзистенційна загроза дала поштовх зміцненню відчуття громадянської належності в різних етнічних, мовних та регіональних групах. Усупереч очікуванням багатьох сторін, Україна виявила стійкість, оскільки її громадяни, сили оборони, уряд та мешканці окупованих міст і сіл виступили проти вторгнення. Ця стійкість виростає з попередньо сформованого сильного національного самосприйняття, в межах якого належність до батьківщини переважає над етнічними чи мовними зв’язками.

Хоча деякі чинники розбіжностей (географічний поділ, мова, історична пам’ять) існували в українському просторі з моменту здобуття Україною незалежності в 1991 році, з початком повномасштабної війни суттєво посилилася спільна національна ідентичність: історичні поділи дещо втратили вагу, а нові маркери ідентичності проявляються у солідарності, єдності українців як усередині країни, так і за її межами.

Ці зміни також відбилися у результатах нещодавнього дослідження, в рамках якого було поставлено запитання: «Що, на вашу думку, означає, бути українцем?». Найчастіше українці обирали такі відповіді: 1. Відчувати себе українцем (44%). 2. Народитися в Україні (34%). 3. Бути готовим захищати Україну від загроз (34%).

Утім, хоча війна й зміцнила єдність у країні, формування довгострокового бачення спільної ідентичності, побудованої на позитивних цінностях, є надзвичайно актуальним, адже така візія гарантуватиме, що люди з різних соціальних та етнічних груп з усієї України зможуть об’єднатися й зміцнити стійкість країни в цілому.

Уряд України наразі готується до реалізації Закону України «Про основні засади державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності» №2834-ІХ який набрав чинності 01.01.2023 р., і розробляє Стратегію формування національної та громадянської ідентичності. У цих документах наголошено на єдності в розмаїтті, забезпеченні простору для обговорення та визнання складності української ідентичності, необхідності участі громадськості, сприяння міжкультурному діалогу та застосування ефективних підходів до розв’язання конфліктів як усередині громад, так і поза ними, окреслено шляхи зміцнення демократичних цінностей як невід’ємних компонентів української національної та громадянської ідентичності.

Мета дискусії

Головною метою панельної дискусії «Національна ідентичність як джерело сили» в рамках Форуму розвитку громадянського суспільства є всебічне дослідження ключової ролі національної ідентичності у формуванні суспільної стійкості, особливо в умовах тривалої війни. Дискусія спрямована на створення платформи для аналізу, розгляду різноманітних аспектів формування сили та стійкості країни на основі міцної національної ідентичності у сплаві з громадянськими цінностями та принципами інклюзивності.

Запитання для обговорення:

• Які історико-культурні передумови формування української ідентичності?
• Як тривала війна впливає на формування та зміну національної ідентичності в українському суспільстві?
• Які основні осередки формування національної ідентичності? Наскільки українська молодь включена в ці процеси?
• Як розвиток довгострокової візії національної ідентичності (як може змінюватися цей конструкт?) може сприяти стійкості й відновленню України та її взаємодії з міжнародними партнерами в умовах війни й у післявоєнний період?
• Яку мету ставлять перед собою творці проєктів, які спрямовані на розвиток та промоцію української культури?
• Які чинники національної ідентичності спонукатимуть українців повертатися з-за кордону.

Модератор: Тарас Лютий, філософ, письменник.

 Учасники панельної дискусії

1. Наталя Кривда, докторка філософських наук, професорка Київського національного університету імені Тараса Шевченка, академічна директорка Единбурзької бізнес-школи, eкспертка українського культурного фонду.
2. Олеся Островська-Люта, генеральна директорка Національного культурно-мистецького та музейного комплексу “Мистецький арсенал”;
3. Богдан Логвиненко, український письменник, журналіст, телеведучий, громадський діяч; засновник проєкту Ukrainer.
4. Євген Нищук, український актор театру та кіно, політик, громадський діяч; народний артист України (2015); міністр культури України з 27 лютого до 2 грудня 2014 року та з 14 квітня 2016 року до 29 серпня 2019 року.
5. Владислав Яцук, заступник Міністра молоді та спорту України

    

За цим кодом ПРООН запрошує зібрати кошти на протези для ветеранів https://dobro.ua/project/unbroken/